ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ:

сучасні технології

"Діти зовсім розучилися читати книжки", — часто б'ють на сполох дорослі.

Мусимо погодитися, з жалем констатуючи негативні наслідки цього сумного яви­ща, адже втрачається такий могутній засіб впливу на моральну й естетичну сферу особистості, радість відкриттів людських взаємин і високості духу. На зміну цьому приходять черепашки-ніндзя, різні потворні істоти із зарубіжних мультиків, що аж ніяк не підносять дух.

Як повернути дитину обличчям до багатющої скарбниці художньої літератури та фольклору, як прищепити любов до книги, виробити потребу читати? Як зробити художню літературу дієвим чинником розвитку і виховання дошкільника?

Розвивальні впливи

літературного мистецтва

Актуальність проблеми оновлення методів роботи з літературними творами пояснюється, з одного боку, місцем та роллю художнього слова як ключового засобу виховання, розвитку і на­вчання дітей, з другого, — негативною тенденцією до зменшення місця книжки й художнього слова в цілому в житті сучасної дитини.

Виховна та художня цінність літературного мистецтва обумовлена специфікою засобів вті­лення в ньому художнього образу як спресова­ної типовості узагальнених життєвих явищ, створення художньої моде­лі реального світу. На важливість заохочення дітей до художньої літератури як до мистецтва сло­ва вказували педагоги, психологи, психолінгвісти різних часів, підкрес­люючи її неперевершене значен­ня у формуванні світогляду до­шкільника, розвитку мислення й уяви, збагачення емоційної сфери, сприйняття дивовижних зразків рід­ної мови. Ключовою для усвідом­лення необхідності вдосконалення змісту й способів роботи з літера­турним твором (у широкому розу­мінні цього поняття) є думка, що цей твір акумулює в собі величезні роз­вивальні й виховні можливості мис­тецтва, педагогіки і психології, які, проте, можуть бути реалізовані лише за умови готовності дитини до його сприйняття, прийняття й активної творчої співдії з персонажами тво­ру чи середовищем, відображеним у ньому. Отже, адекватні виховний та розвивальнии впливи літературного мистец­тва стають можливими за умови забезпечення активного сприйняття твору, максимально повно­го емоційного переживання й проживання подій, взаємин, почуттів, про які в ньому йдеться.

Літературні твори можуть сприйматися діть­ми по-різному — як джерело інформації, забава, інтелектуальне завдання, витвір мистецтва, по­вчальна соціальна ситуація, моральне правило, виконання якого є обов'язковим для всіх, ігровий сюжет, джерело й стимул до творчості.

Говорячи про літературні твори, ми в жодно­му разі не мінімізуємо значення й місце творів усної народної творчості. Фольклор — живо­дайне джерело художньої літератури, а фоль­клорні твори супроводжують життя дитини від самого народження. Казка як класичний зразок фольклору з її яскравим, романтичним зобра­женням світу, ідеалізацією позитивних героїв, захоплює й водночас навчає дітей основних законів соціуму. Колоритна, яскрава мова ка­зок викликає в уяві чудові образи, пробуджує фантазію. Повною мірою особливості укра­їнського фольклору проявляються й у малих формах: прислів'ях, приказках, загадках, гу­морі. Прості й невеличкі за обсягом, вони ди­вують оригінальною будовою, широким вико­ристанням мовних виразних засобів. Усе в них економно, доцільно, кожне слово на своєму місці.