ДИДАКТИЧНА ГРА — ГОСПОДИНЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ частина 2

Дидактична гра чи звичайна вправа?

Найпоширеніша помилка, якої припускаються вихо­вателі, розробляючи ігрові посібники, — спрощення структури дидактич­ної гри до рівня вправи, адже не беруться до уваги такі важливі елементи , як ігрове завдання та ігрові дії.

Структура

дидактичної гри

1. Дидактичне завдання

2. Ігрові завдання або ігровий задум

3. Правила

4. Виконавські дії

5. Ігрові дії

6. Результат

Структура

вправи

1. Дидактичне завдання

2. Інструкція

3. Виконавські дії

4. Результат

Щоб зрозуміти специфіку та важливість компонентів структури гри, розглянемо їх детальніше.

Дидактичне завдання — це розвивальний зміст гри, мета, задля якої розробляється ігровий посібник. Зав­дання може мати математичне, мовне, валеологічне, еко­номічне, сенсорно-розвивальне або інше спрямуванля. Розробляючи ігри для дошкільнят, найчастіше ставлять такі завдання:

❖ порівнювати й вибирати предмети за однаковими або подібними ознаками (складність має відпові­дати вікові дітей);

*> впізнавати предмет за кількома або за однією ознакою (ігри-загадки);

класифікувати предмети, групувати їх за різними принципами;

❖ розвивати увагу і пам'ять (гра "Що змінилося?").

Дітям повідомляють не дидактичну задачу, а ігрове завдання, яке потрібно виконати в перебігові гри: дій­ти до фінішу, зібрати всі картки, або, навпаки, залиши­тись без карток тощо.

Приклад. Дидактична гра-лото "Добери ма­люнок".

Дидактичне завдання: навчити дітей класифіку­вати диких і свійських тварин, називати групи тва­рин узагальнюючими словами.

Ігрове завдання: якомога швидше заповнити ве­ликі ігрові картки, не припустившись помилок.

Якщо на початку гри вихователь замість ігрового за­вдання пропонує малятам дидактичне, то всі переваги гри можна вважати зведеними нанівець, адже саме

можливість перемогти, а не навчитися збу­джує інтерес до гри, викликає бажання ді­яти, активізує мислительні процеси.

Необхідною частиною дидактичної гри є її правила. Це, так би мовити, організуючий чинник, без якого діяльність розвиватиметь­ся стихійно. У добре продуманій грі саме пра­вила, а не вихователі, керують поведінкою дітей. Правила ставлять усіх учасників гри в однакові умови, за якими діти отримують пев­ну кількість ігрового матеріалу, визначають почерговість ходів гравців, окреслюють ко­ло діяльності кожного учасника: що він мо­же робити, а від чого слід утримуватись, кого, згідно з правилами, можна вважати переможцем. Ігрове завдання, правила та іг­рові дії для молодших дошкільнят мають бу­ти якнайпростіші.

Без ігрових дій гра втрачає оз­наки гри: вихователь ставить запи­тання, діти відповідають, а в кінці такої гри ніхто й не пам'ятає, скіль­ки було правильних відповідей.

Важливо, щоб дії були не лише розважальними, але й доцільними, логічними та відповідали віковим можливостям дітей. Примітивні, прості або навпаки занадто склад­ні дії не сприяють розвиткові дітей, а можуть викликати у них байду­жість та роздратування.

Цікаві ігрові дії приховують від дитини складність виконання ди­дактичного завдання, а відтак, допомагають виконати ро­зумові задачі, розв'язання яких поза грою буває не­можливе.

Кожна дидактична гра має результат — вирішен­ня ігрових та дидактичних завдань. Оцінювати ре­зультативність гри потріб­но з двох позицій: з точки зору дитини — чи принес­ла гра задоволення, ра­дість, чи дала можливість виявити кмітливість, увагу, знання; з позиції вихова­теля — чи досягнуто нав­чальних, розвивальних, виховних цілей гри. Зіста­вивши оцінки обох сторін, вдалою можна назвати ту гру, яка викликала у дітей інтерес і сприяла вико­нанню дидактичного зав­дання в повному обсязі.

Ігровий матеріал Для проведення цікавої гри, крім методично пра­вильної структури, потрібний якісний ігровий матеріал: картки, поле, картинки (залежно від типу гри). Він має відповідати таким вимогам:

• зображення предметів — чітке й реалістичне;

• малюнки відображають сучасне життя; сюжети за­хоплюють дітей, формують художній смак і допит­ливість;

• картки, виконані з цупкого непрозорого паперу чи картону, досить великі, їх зручно тримати в руках;

• всі деталі ігрового матеріалу виконані охайно і ма­ють естетично привабливий вигляд.

Такий ігровий матеріал є поліфункціональним і дає широкі можливості для використання не лише в іграх, а й під час занять як наочність, демонстраційний чи роздатковий матеріал. До того ж, коли діти засвоїли один варіант гри, можна ускладнити його, або запропонувати інший.

Місце дидактичних ігор у навчально-виховному процесі

Дидактичні ігри будуть ефективними, якщо їх вико­ристовують систематично, послідовно, дотримуючись го­ловного принципу дидактики: "від простого до склад­ного". Спочатку необхідно ознайомити дітей з ігровим матеріалом, застосовуючи його в повсякденній індиві­дуальній та груповій роботі, підготовчих вправах, а зго­дом і під час занять. Треба обов'язково заохочувати ді­тей до частого використан­ня знайомих ігор у вільний час, адже це дає їм можли­вість закріпити вже набуті навички, шукати нові мож­ливості перемогти та по­грати з різними партнера­ми. Доцільно вводити в педпроцес дидактичні ігри різних видів не лише з усіх розділів програми, а й з кожної теми зокрема.

Оскільки навчання до­шкільнят має бути ігровим, то чільне місце в ньому на­лежить дидактичній грі, яка вчить дитину легко, швидко і цікаво.

Приклад. Гра для дітей від трьох ро­ків "Збери картинку".

Ігрове завдання: знайди другу частину картинки і склади ціле.

Правила: брати по одній картці за хід. " Ігрові дії: пошук другої частини кар­тинки.

В іграх для старших дітей дидактичне й ігрове завдання ускладнюються, а відтак і правила вимагають зосередженості, вольових та розу­мових зусиль, вміння передбачати й планувати, пам'ятати всі застереження, взаємодіяти з партнерами.

Приклад. Маршрутна гра для дітей віком від 5 років "Автошкола".

Дидактичне завдання: закріпити уявлення про дорожні знаки.

Ігрове завдання: прийти до фінішу.

Правила: той, хто дотримується правил дорож­нього руху, отримує додаткові ходи; незнання при­писів окремих знаків призводить до пропуску ходу або поверненню на кілька кроків назад.

Щоб виконати ігрове завдання, дитина має здійснити певні ігрові дії, основою яких є змагання, несподіванки, очікування чогось, інші моменти, які веселять та збуджу­ють інтерес малят. Без ігрових дій (кинути кубик, покрутити барабан, витягти картку навмання, щось відгадати, спій­мати, помітити, швидко покласти тощо) виконання мети І стає сухим дидактизмом, а, отже, не приваблює дітей.

Приклад. Гра "Відгадай"

Ігрове завдання: дати відповіді на якомога біль­ше запитань.

Ігрові дії: за правильну відповідь вихователь ви­дає малюкові кольорові фішки; щоб дізнатися номер запитання, треба кинути кубик; запитання, В написані на папірцях та пороз­вішувані по всій кімнаті, треба знайти тощо.